ПРИВІТАННЯ ГОЛОВИ ЦП УТОС З НАГОДИ 90-РІЧЧЯ УТОС

Шановні друзі!

Сьогодні Українське товариство сліпих відзначає 90-річний ювілей.

Свій довгий історичний шлях Товариство розпочало з дня свого заснування – 4 червня 1933 року. Ця дата стала вирішальною в об’єднанні незрячих людей задля того, щоб, працюючи разом, будувати своє майбутнє, спільними зусиллями відстоювати свої права та інтереси на працю, на освіту, на культуру, розвивати свої творчі здібності і спортивний потенціал.

Крок за кроком, цеглина за цеглиною незрячі люди вибудовували розгалужену систему Товариства по всій Україні, починаючи з простих артілей і цехів, що розвинулись у високотехнологічні учбово-виробничі підприємства, які надавали сліпим людям роботу, що і є для кожної людини найголовнішим чинником життя. Створювали на місцях райтоси і міськтоси, які займалися соціальною, культурно-просвітницькою роботою серед незрячих, художньою самодіяльністю, організовували гуртки з вивчення шрифту Брайля. Естафету цих організацій підхопили обласні, територіально-первинні та виробничі організації УТОС. Завдяки праці і духовному розвитку на той час сформувався у суспільстві образ незрячого, як людини з високим почуттям власної гідності та господаря своєї долі.

Значний внесок у становлення і розвиток нашого Товариства зробили попередні його керівники: Абрам Мойсейович Едельман, якого було обрано першим Головою Центрального правління на першому з’їзді УТОС у 1938 році, Іван Олександрович Качур і Віктор Михайлович Акімушкін.

Плинув час. Зміцнювалась і розширювалась матеріально-технічна база підприємств УТОС, що дало змогу заснувати в Товаристві структурні підрозділи соціально-реабілітаційного та культурного спрямування: бібліотеки, клуби, спортивні секції, бази відпочинку, комп’ютерний центр, Реабілітаційний центр, редакцію періодичних видань, Будинок звукозапису і друку УТОС.

Разом з країною Українське товариство сліпих не раз переживало складні етапи історії: це і лихоліття Другої світової війни і післявоєнної відбудови, і техногенна Чорнобильська катастрофа, і економічний злам при переході країни від планової економіки до ринкової. Але, попри усі труднощі, Українське товариство сліпих вистояло і продовжило свою діяльність, згуртовуючи і підтримуючи свої членів. УТОС забезпечував незрячих роботою, надавав реабілітацію в усіх сферах життя.

В усі часи Українське товариство сліпих тісно співпрацювало з державою, знаходячи вирішення проблемних питань. На жаль, в останні роки, соціальна політика держави не сприяє діяльності нашої Всеукраїнської громадської організації і потребам людей з інвалідністю по зору. І це в той час, коли апарат Центрального правління, керівники підприємств та організацій УТОС постійно ведуть діалог з владними структурами, намагаючись їм донести реальні проблеми, які існують нині у людей з інвалідністю по зору.

Надзвичайно трагічними виявилися останні роки: початок бойових дій на сході України; затяжна пандемія коронавірусу, що спричинила спад економіки. Ці події негативно позначилися на діяльності Українського товариства сліпих. Але найстрашніші випробування для нашої країни і нашого Товариства почалися 24 лютого 2022 року, коли прийшла підступна війна з боку російського агресора. Від ворожих атак наше Товариство зазнало нищівних руйнувань. Низка підприємств була пошкоджена і зруйнована, а деякі опинилися під окупацією агресора. Незважаючи на складні воєнні умови, Українське товариство сліпих з гідністю продовжує виконувати свою місію, допомагаючи і рятуючи незрячих людей від жахів війни.  Наші організації і підприємства, що знаходяться на відносно безпечній території України, допомагають людям з інвалідністю по зору та інших нозологій в евакуації та розміщенні, а також наданні необхідної гуманітарної та психологічної підтримки.

З часу свого заснування і донині Українське товариство сліпих залишається однією з найпотужніших Всеукраїнських громадських об’єднань людей з інвалідністю по зору. Минулі покоління утосівців передали нам, сучасникам, у спадок матеріальну базу, великий досвід, гарні традиції, віру і впевненість у себе. І наш обов’язок зберегти і примножити всі ці надбання, щоб передати їх нащадкам. Основною функцією нашої організації була і залишається функція захисту прав і інтересів незрячих людей, трудова реабілітація, соціалізація та інтеграція у суспільство. Головною цінністю нашої організації є люди – члени УТОС. Адже люди це той потенціал, з яким наше Товариство подолає і всі жахи війни, і всі виклики сьогодення. Ми маємо об’єднуватись, поважати одне одного, прислухатись одне до одного. Разом відбудовувати і розвивати наше Товариство і нашу державу, аби жити у гідних європейських умовах і у вільній країні.

Висловлюю щиру подяку всім керівникам підприємств і організацій, працівникам всіх рівнів, членам Товариства і всім, хто самовіддано продовжує працювати на благо УТОС.

Від членів Центрального правління, від членів апарату Президії ЦП УТОС, від працівників ЦП УТОС і від себе особисто прийміть найщиріші вітання з цією історичною датою – 90-річчям Українського товариства сліпих. Бажаю усім здоров’я, наснаги, благополуччя, любові, миру в душі, в кожній родині і в нашій країні.

Нехай Бог береже вас.

З найщирішими побажаннями і повагою,
Голова ЦП УТОС В. М. Більчич

У Києві уламками безпілотника пошкоджене приміщення підприємства УТОС

28 травня 2023 року у Києві внаслідок нічної атаки безпілотниками типу Shahed зазнало пошкоджень приміщення одного з київських підприємств Українського товариства сліпих. Наслідки пошкоджень уточнюються. Вживаються заходи щодо фіксування і визначення розміру завданої шкоди підприємству.

Пропонуємо для перегляду сюжет інформаційної програми «Факти», каналу ICTV, який вийшов в ефір національного марафону «Єдині новини» 28 травня 2023 року о 12 годині.

Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих оголошує громадське обговорення

 Дорогі друзі!

Колектив Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського ухвалив важливе рішення: у зв’язку із прийнятим Верховною Радою України рішенням про декомунізацію Бібліотека повинна бути перейменована. Засновник бібліотеки – Центральне правління УТОС – висловив принципову згоду з нашою пропозицією.

Перейменування бібліотеки винесено на публічне обговорення, яке відбувається за цим посиланням.

Колектив бібліотеки закликає усіх бажаючих долучились до обговорення. Термін публічного обговорення – 1 місяць. Тож, висловити свою думку можна до 10 травня 2023 року.

Відповіді можна надсилати також на електронну пошту бібліотеки, вказуючи тему листа «про перейменування бібліотеки»:  csbs@ukr.net

13 листопада – Міжнародний день незрячих

13 листопада 1745 року у Франції народився Валентин Гаюї – відомий педагог, який заснував у Парижі і Петербурзі декілька шкіл і підприємств для незрячих. За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я саме ця дата відзначається як Міжнародний день незрячих.

До XVIII століття світ не знав навчальних закладів для незрячих. Валентин Гаюї вперше продемонстрував свій метод навчання незрячих, за допомогою придуманого ним шрифту. У 1784 році в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств, на свої власні кошти в своєму власному будинку він відкрив першу в світі школу для сліпих дітей під назвою «Майстерня трудящих сліпих». Першим учнем Валентина Гаюї був підібраний на церковній паперті хлопчик Франсуа де Лезюер. Потім в школу поступили ще 11 його безпритульних однолітків.

Навчання та виховання незрячих дітей Валентин Гаюї поставив на наукову основу. Він розробив рельєфно-лінійний шрифт «унціал». Цей шрифт отримав назву від латинського слова, що означає «рівний по довжині одній унції». Це були великі рівні літери, видавлені рельєфом на щільному папері. Головне достоїнство «унціала» полягало в тому, що за допомогою цього шрифту можна було навчати незрячих дітей читанню і друкувати книги для незрячих. Шрифт був пересувний, і це допомагало сліпим дітям робити набір потрібного тексту. Крім цього Валентин Гаюї сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів. Цьому ремеслу він навчав і своїх вихованців. Ідея створення книг для сліпих також належить Валентину Гаюї.

Не дивлячись на величезні матеріальні утруднення, Валентин Гаюї побудував при школі друкарню і надрукував в ній декілька книг рельєфно-лінійним шрифтом – «унціалом». Це були перші книги для сліпих. За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайлем шрифту рельєфного шестіточія. (У 1829 році француз Луї Брайль – вихованець Паризького національного інституту для незрячих дітей розробив універсальну систему рельєфно-точкового шрифту, що знайшов розповсюдження у всіх країнах світу).

У 1803 році Валентин Гаюї отримав пропозицію російського імператора Олександра I відкрити в Санкт-Петербурзі навчально-виховний заклад для незрячих. У 1807 році Олександром I були затверджені Статут, штати і бюджет Санкт-Петербурзького інституту робочих сліпих. У пам’ять про перших зачинателів перших навчальних закладів для незрячих в світі і відзначається Міжнародний день незрячих.

Привітання з Днем незалежності України!

З Днем незалежності

Київська міська організація Українського товариства сліпих щиро вітає відвідувачів сайту з Днем незалежності України!

Майбутнє України будується сьогодні і кожен з нас повинен долучитися до цієї святої справи! Саме спільними зусиллями ми досягнемо позитивного результату – побудови демократичної, стабільної, сильної держави, якою пишатимуться наші нащадки!

Віримо в те, що Україні вдасться відстояти незалежність і перемогти ворога. Дякуємо нашим захисникам і захисницям за щоденну невтомну роботу, за сміливість і відвагу, за патріотизм та за кожний новий ранок.

Нехай доля нарешті посміхнеться нашій прекрасній, багатостраждальній країні і кожному з нас, її громадянам!

Бажаємо всім міцного здоров’я, щастя, миру, злагоди та достатку, щедрої долі, успіхів у всіх справах і починаннях. Бажаємо всім мати відчуття особистої незалежності від будь-яких чинників і обставин. Нехай серця наповнюються гордістю за нашу державу, прагненням до єдності та порозуміння, а Ваша плідна робота буде надійною запорукою щасливого майбутнього.

Хай святиться вічно ім’я твоє, Україно!

Слава Україні!

УКРАЇНІ

Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.

Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.

Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!

Василь Симоненко

БФ «Координаційний штаб волонтерів» надав київським незрячим продуктові набори

Напередодні Дня незалежності України, 23 серпня 2022 року людям з інвалідністю по зору, які перебувають на обліку у Київській територіальній первинній організації №4 Українського товариства сліпих, видали продуктові набори, які були надані благодійним фондом «Координаційний штаб волонтерів», директором і співзасновником якого є лідер молодіжного крила партії «Слуга Народу»команда Зеленського у Києві «Зе!Молодіжка Київ» Кузняк Олександр Володимирович.

Висловлюємо вдячність особисто Олександру Володимировичу, Координаційному штабу волонтерів і всім тим, хто допомагає цій благодійній організації за надану допомогу.

Видача продуктових наборів

Видача продуктових наборів

Продуктові набори видавалась людям з інвалідністю по зору, як безпосередньо біля організації УТОС, так і завозились додому тим, хто не мав можливості приїхати для отримання продуктового набору в організацію.

Видача продуктових наборів

Столичні ресторатори допомагають незрячим киянам смачними обідами

Вже другий місяць поспіль усі члени Київської ТПО №4 УТОС мають можливість отримувати безкоштовні обіди, якими забезпечує Українська ресторанна асоціація в межах волонтерського проєкту «Смачна варта». Щовівторка, щочетверга та щосуботи на вул. Кубанської України, 31 свіжу та смачну їжу можуть отримати не тільки люди з порушеннями зору, а й члени їхніх родин. Обіди видають запакованими у термостійкому пластиковому посуді, їсти можна вдома.

Головне завдання волонтерського проєкту «Смачна варта» під час війни – організувати харчування наших захисників. Насамперед йдеться про представників територіальної оборони Києва та Київської області. Але в ці непрості часи столичні ресторатори не забувають і про людей з порушеннями зору.

Київська ТПО №4 УТОС висловлює щиру вдячність всім тим, хто допомагає на волонтерській кухні і тим, хто фінансово допомагає Українській ресторанній асоціації реалізовувати волонтерський проєкт «Смачна варта».

Незрячі кияни безкоштовно отримали ліки від благодійників

Благодійна організація «100 відсотків життя. Київський регіон» надала Київській ТПО №4 УТОС ліки для безкоштовного поширення серед людей з інвалідністю по зору, які потребують цих ліків але не мають фінансової можливості їх придбати самостійно. Ліки надаються членам УТОС, які перебувають на обліку в Київській ТПО №4 УТОС. Київська ТПО №4 УТОС висловлює щиру подяку Благодійній організації «100 відсотків життя. Київський регіон» за цю допомогу та сподівається на співпрацю у майбутньому.

Незрячі кияни безкоштовно отримали ліки від благодійників

Звернення голови КМО УТОС з нагоди 89-ї річниці Українського товариства сліпих

Напередодні 89-ї річниці з дня створення Українського товариства сліпих хочу подякувати всім головам виробничих та територіальних первинних організацій Київської міської організації УТОС за ту всю роботу, яку вони виконують під час війни з Росією.

Насамперед слід зауважити, що голова територіальної первинної організації №3 та виробничої первинної організації Київського УВП №3 уже повернулись з евакуації додому і активно приступили до виконання покладених на них службових обов’язків. Таким чинном, сім первинних організацій Київської міської організації УТОС працюють, надаючи різні послуги членам своїх організацій.

Правління КМО та правління виробничих та територіальних первинних організацій м. Києва тісно співпрацюють з Київською міською державною адміністрацією, вирішуючи питання соціального захисту осіб з порушенням зору, зокрема, забезпечення незрячих киян  продуктовими наборами, гарячими обідами,  сприяння їм в забезпеченні їх необхідними ліками,  надання їм іншої допомоги тощо. І всю цю роботу по її організації виконують голови цих організацій та їх секретарі.  роблять вони цю нелегку роботу не одержуючи при цьому будь-якого матеріального заохочення. Як правило, в кожній первинній організації є особи з інвалідністю, члени цих організацій, які на волонтерських засадах надають допомогу особам з інвалідністю з порушенням зору першої групи, надаючи їм послуги по фізичному супроводу у виняткових випадках, коли це конче потрібно для осіб з інвалідністю.

Дуже важко уявити собі ситуацію, якби не було обласних та територіальних первинних організацій УТОС , то хто б робив цю роботу, адже держава не готова надавати такі послуги, які надає на протязі існування з 1933 р. Українське товариство сліпих. Зокрема, в цей воєнний час, коли б не Львівська обласна організація УТОС разом з Харківською обласною організацією УТОС організовували евакуацію незрячих українців до Польші, і все це вони разом зі своєю командою робили на безоплатній основі, в той час, коли держава була осторонь від такої роботи, не забезпечивши при цьому фінансування з державного бюджету невиробничої сфери УТОС в 2022 р.

Дніпровська обласна організація організовувала тимчасовий прихисток для переселенці з інших районів України, де велись бойові дії або була висока ступінь військової безпеки. Полтавська обласна організація УТОС здійснюючи соціальний захист членів своєї організації, робила і зараз проводить роботу по організації евакуації осіб з інвалідністю з порушенням зору, які проживали в сусідніх областях України та побажали евакуюватись до більш безпечних районів України або за кордон. Мабуть нема сенсу перераховувати всі обласні організації УТОС,   адже абсолютно всі обласні організації УТОС виконують таку або подібну роботу , не одержуючи при цьому будь-якого матеріального заохочення. До того ж, у переважної більшості обласних організацій УТОС, є борг за утримання офіснихх приміщень та сплати комунальних послуг. Все це ми хотіли донести Міністру соціальної політики України, направивши до Міністерства соціальної політики звернення Київської міської організації УТОС від 25.05.2022 р. №27 та від 30.05.2022 р. №28 стосовно особистої зустрічі представників Київської міської організації УТОС з Міністром соціальної політики щодо фінансової підтримки невиробничої сфери Українського товариства сліпих в 2022 році. На зустрічі з Міністром соціальної політики ми мали намір надати їй листи-звернення деяких Всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю на підтримку фінансування невиробничої сфери УТОС, а також проінформувати Міністра соціальної політики, про туроботу, яку виконують всі обласні організації УТОС під час війни з Росією  і як найшвидлше вирішення питання матеріального заохочення працівників цих організацій.

3 червня 2022 р. ми одержали відповідь Міністерства соціальної політики України за підписом першого заступника Міністра соціальної політики Котика Є., де він повідомляє, що у зв’язку з введенням воєнного стану та обмеженим доступом до адміністративної будівлі Мінсоцполітики наразі відсутня можливість проведення такої  зустрічі.

Водночас заступник Міністра соціальної політики повідомляє, що на сьогодні Мінсоцполітики завершує роботу з підготовки проєкту акта щодо інституційної підтримки громадських обєднань осіб з інвалідністю в умовах воєнного стану. Хотілось би сподіватись, що це буде остання обіцянка Міністерства соціальної політики щодо інституційної підтримки Українського товариства сліпих і ми найближчим часом одержимо таку підтримку.

Всім мирного неба над головою,

Тримаймося, перемога буде за нами.

 

Голова правління КМО УТОС     Романюк В.В.

ПОЕТ, ЯКИЙ ЛЮБИВ ЖИТТЯ

Грибинюк Віталій Семенович

29 травня 2022 року перестало битися серце Віталія Семеновича Грибинюка.

Багато хто з наших читачів пригадує його поезії, а де хто чув їх і у авторському виконанні.

Серед членів нашого Товариства, які проявили себе як митці слова, Віталій Грибинюк був одним з найповажніших, але його творча душа завжди була молодою, сповненою любов’ю до життя.

Віталій Семенович народився у місті Горловка на Доннеччині 11 березня 1941 року. Його батько був робітником, мати домогосподаркою. Ще зі шкільних років хлопчик почав цікавитися літературою. Коли навчався ще у п’ятому класі спробував писати вірші. На жаль тоді ж, під час уроку фізкультури він отримав травму, яка призвела до різкого погіршення зору. Продовжити навчання Віталій мусив вже у спецшколі – інтернаті для слабозорих дітей №4 в Києві.

По закінченні цього навчального закладу Віталій Грибинюк почав працювати на Єнакієвському підприємстві УТОС одночасно продовжуючи навчатися у вечірній школі.

Пізніше, разом з батьками, переїхав на Сумщину. Там на юнака чекали доросле життя, кохання і перша публікація. Віталію було вісімнадцять років, коли у місцевій газеті було надруковано його вірш «Роменчанка». У подальшому житті Віталій Грибинюк спробував себе у різних жанрах поезії, але у першу чергу він був поетом-ліриком.

Віталій Семенович прожив довге, насичене та різноманітне життя. На одному з етапів життя доля його привела до Києва.

«Я здесь нашел свою любовь, свою стихию»: – написів він у одному з віршів.

В. С. Грибинюк кілька разів друкувався у колективних збірках, займа вся у творчих гуртках, посідав призові місця у поетичних конкурсах. Він видав у світ дві збірки власних поезій у авторській редакції.

Але не треба уявляти себе Віталія Грибинюка відірваним від життя мрійником, який постійно щось креслить у блокноті, чи бурмоче собі під ніс. Навпаки, Віталій Грибинюк був людиною надзвичайною живою, життєлюбною, мав багато друзів. Нерідко він ставав душею компанії.

Ще одним захопленням Віталія Семеновича були шахи. Він був здібним шахістом.

В. С. Грибинюк не лише писав вірші про палке кохання, він був люблячим, турботливим чоловіком.

Вище ми зазначали, що у поезії В. С. Грибинюка привалювала інтимна лірика. Але у важкі дев’яності саме він у простих, але дуже влучних рядках зумів висловити біль і розчарування діями можновладців. Ці його поезії були тоді надруковані, зокрема, і на шпальтах «Променя».

Навіть у останні роки, коли йому вже виповнилося вісімдесят, Віталій Семенович продовжував писати вірші, виступати та брати участь у концертах і фестивалях, грати у шахових турнірах. Тому, попри поважний вік, його смерть стала несподіванкою для всіх близьких та друзів, які ніколи не забудуть Віталія Семеновича.

Усміхнений, веселий, активний, талановитий – він назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав.

Світла пам’ять поету.

Євгеній Познанський.