У Києві до Міжнародного дня людей з інвалідністю провели круглий стіл

7 грудня 2023 року на Київському УВП №2 УТОС відбувся круглий стіл приурочений Міжнародному дню людей з інвалідністю, що був ініційований Київською міською організацією УТОС. До участі в круглому столі були запрошені по три представника від кожної з восьми столичних первинних організацій УТОС.

Фотографія з заходу

На запрошення голови Київської міської організації УТОС Віктора Володимировича Романюка відгукнулись і брали участь у круглому столі від ЦП УТОС заступник голови з соціальних питань Михайло Миколайович Новосецький, юрист Філіп Степан Юрійович, від Київської міської державної адміністрації директор Департаменту соціальної політики Руслан Валентинович Світлий, Уповноважена з прав людей з інвалідністю Леся Станіславівна Петрівська разом з працівниками свого відділу – тим самим вони засвідчили своє небайдуже ставлення до менш захищених верств населення.

Фотографія з заходу

Обговорюючи нагальні питання представники влади запевнили присутніх в своїй готовності до подальшої співпраці у вирішенні питань соціального захисту осіб з інвалідністю, в тому числі осіб з інвалідністю по зору, чисельність котрих значно зростає в наслідок війни. Зустріч відбувалась в теплій і доброзичливій атмосфері.

Фотографія з заходу

Порадував усіх і підбадьорив виступ співаків з Київського УВП №4 УТОС Олексія Вишневського, Віталія Головченко, Володимира Бензеля, особливо пісня «Червона калина» в акапельному виконанні тріо.

Активістів міста Києва було відзначено Грамотами КМО УТОС «За багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок в діяльність Київської міської організації УТОС та в зв’язку з відзначенням Міжнародного дня людей з інвалідністю».

День білої тростини у музеї Тараса Шевченка

Увесь цивілізований світ 15 жовтня відзначає Міжнародний день білої тростини.

Історія виникнення білої тростини починається у 20-х роках минулого століття. Професійний фотограф із Бристоля (Британія) Джеймс Бігс у результаті нещасного випадку повністю втратив зір і не мав змоги самостійно пересуватися. Тоді він взяв у руки звичайну тростину і спробував за допомогою неї ходити вулицями міста, але швидко зрозумів, що це вкрай небезпечно: його постійно штовхали зустрічні перехожі. Його навіть мало не збив автомобіль через те, що він не виділявся з натовпу. Тоді незрячий англієць вирішив пофарбувати тростину в білий колір, аби її було видно здалеку і всі розуміли, що йде незряча людина.

З того часу біла тростина стала символом сліпоти й незалежного та самостійного пересування незрячої людини у просторі. За допомогою білої тростини люди з порушеннями зору можуть самостійно відвідувати потрібні їм місця: крамниці, медичні установи та навчальні й культурні заклади, ходити на роботу й навіть мандрувати. Цьогоріч 15 жовтня Біла тростина зібрала незрячих дорослих і дітей на цікавий захід «Доступний культурний простір для незрячих або Поезія на дотик».

Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик» та Республіканський будинок звукозапису і друку Українського товариства сліпих разом із Літературно-меморіальним будинком-музеєм Тараса Шевченка запросили до приміщення музею учасників заходу, серед яких були присутні Уповноважена Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю Леся Петрівська, учні Київської спеціальної школи № 5 ім. Я. П. Батюка для незрячих дітей, працівники редакції «Заклик» і РБЗіД УТОС і члени Українського товариства сліпих. Під час заходу з вітальним словом виступили Леся Петрівська та головний редактор редакції «Заклик» Наталія Щербань. Про проблеми доступності міської інфраструктури для незрячих киян розповів у своєму виступі президент Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» Геннадій Євсев’єв. Він зокрема зазначив, що тактильні направляючі плитки в місті вкладаються не завжди правильно і що транспорт, який має озвучку, не завжди її вмикає, що ускладнює самостійне пересування людей із порушеннями зору столицею. На жаль, залишається актуальною проблема покинутих велосипедів і самокатів, а також паркування автомобілів на тротуарі, що заважає пересуватися не лише незрячій людині, але навіть і зрячій.

Радо й гостинно всіх присутніх вітали завідувачка музею Галина Мрозек та старший науковий співробітник музею Оксана Какадій-Нагорна. У своїй щирій промові вони згадали великого Кобзаря, та розповіли, що його життя і творчість також були пов’язані з незрячими людьми. Адже молодша сестра Тараса Шевченка Марія народилася незрячою, і поет постійно піклувався про неї, а у своїх поемах не раз згадував сліпих кобзарів, які у своїх думах оспівували страждання нашого народу. Також пані Оксана наголосила на тому, що їхній музей завжди доступний і відкритий для кожного відвідувача, і, звісно ж, для людей із інвалідністю.

Колективна фотографія з заходу

Офіційна частина поступово перетворилася на справжнє мистецьке свято. Перед присутніми щиро і проникливо заспівав під гітару й зачитав вірші Тараса Шевченка незрячий історик, колишній вихованець Київської спеціальної школи № 5 для незрячих дітей Владислав Цимбал.

Неабиякі творчі здібності продемонстрували юні учасники заходу. Яскраво та активно виступили учні спецшколи для незрячих дітей Козлова Софія (5-А), Туровський Арсен (5-А), Кожухівський Володимир (10-Б), Ільченко Олександр (10-Б) та Кошла Богдан (8-А). Вони грали на гітарі та фортепіано, співали пісні й читали вірші.

Цікаву програму для всіх учасників заходу підготували працівники музею. Вони провели конкурс із мішечками, які були наповнені різними крупами та травами. Мішечки підносили по черзі кожному незрячому учаснику, який мав відгадати, що знаходиться в ньому. Також для всіх охочих були проведені індивідуальні екскурсії, під час яких можна було познайомитися зі старовинними експонатами на дотик. А справжнім дивом музейного саду є 200-літня шовковиця, плоди з якої куштував і любив Тарас Григорович Шевченко. Цікаво, що й донині дерево дарує нам свої соковиті ягоди.

Колективна фотографія з заходу

На жаль, час швидко сплинув. Зустріч була настільки теплою та цікавою, що учасники не хотіли розходитись. Ще одна приємність чекала на них. Працівники музею почастували всіх смаколиками та запросили частіше відвідувати музей і не забувати поезію великого Кобзаря, чиє слово донині є зброєю в боротьбі за волю нашого народу.

15 жовтня – Міжнародний день білої тростини

Зображена тростина з шароподібним наконечником та розміщено текст: «15 жовтня – Міжнародний день білої тростини».

Міжнародний день білої тростини – щорічний день обізнаності, що відзначається 15-го жовтня, аби звернути увагу на ситуацію з дотриманням прав незрячих людей.

285 мільйонів людей у всьому світі мають порушення зору: 39 мільйонів – незрячі, 246 млн мають значну ступінь зниження зору. 90% незрячих людей живуть в країнах з низьким рівнем доходу. В Україні точної офіційної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору нема, за неофіційними даними – це приблизно 100 тисяч людей.

Для переважної більшості незрячих людей біла тростина є основним засобом, що забезпечує їм безпеку, можливість орієнтуватися та самостійно пересуватися в просторі, жити незалежним, активним і повноцінним життям. Як засіб визначення шляху палиця відома вже здавна. Та історія білої тростини як символу сліпоти бере свій початок лише з 1921 року.

Отож у Великій Британії, в місті Бристолі, жив молодий професійний фотограф на ім’я Джеймс Біггс, який забезпечував знімками три місцевих журнали. Однак через нещасний випадок він втратив зір. Джеймс був у відчаї. Але на своє щастя одного разу він зустрів осліплого солдата, який повернув йому віру в себе і допоміг розпочати нове життя. Одна з порад, яку дав Біггсу колишній воїн, була такою: «Розвивай свою самостійність. Якомога частіше виходь з дому сам. Чим більше виходитимеш із супроводжуючим, тим більше зіпсуєш нервів, коли доведеться йти самому». Джеймс прислухався до поради товариша по долі. Він почав самостійно виходити з дому зі своєю звичною тростинкою для прогулянок, але помітив: вона не гарантує йому цілковитої безпеки. Часом він і сам стає джерелом небезпеки для інших перехожих. Виявилося, що його палиця не завжди привертає до себе увагу і не помітна всім, особливо за похмурої англійської погоди. Тоді Джеймсові спало на думку пофарбувати тростину в білий колір, аби вона одразу привертала увагу оточуючих. Задум виявився вельми вдалим. Тоді Біггс порадив іншим незрячим зробити те ж саме.

Але незрячі Великої Британії мусили чекати ще 10 років, поки Ротаріанський клуб (поширена в країнах Заходу благодійницька організація) з місцевості Уестхем не подарував незрячим білі палички для вжитку при самостійному орієнтуванні. Завдяки пресі справа ця набула великого розголосу по всій країні. Радіо Бі-Бі-Сі виступило з пропозицією, аби всі незрячі були забезпечені подібними тростинками. З 1932 року Королівський національний інститут для сліпих, що започаткував свою діяльність ще 1868 року, розпочав офіційно впроваджувати білу тростинку серед незрячих.

У Франції, батьківщині Валентина Гаюї, засновника першої школи для сліпих, і Луї Брайля, винахідника рельєфно-крапкового шрифту, початок історії білої палички датується 1930 роком. Її хрещеною матір’ю була аристократка Гвіллі д’Ербемон, яка багато часу і власних коштів витрачала на допомогу сліпим. Маючи численні контакти з незрячими, вона помітила, що ті далеко не завжди сприймаються перехожими як незрячі, тому мають серйозні клопоти з самостійним пересуванням містом, а інколи й потребують сторонньої допомоги. І їй спало на думку, щоб незрячі користувалися білими паличками на кшталт жезлів, якими послуговуються поліцейські. Префект паризької поліції підтримав цю пропозицію. Пані д’Ербемон звернулася до однієї з найбільших газет, і з її допомогою вдалося розгорнути рух за впровадження білої палички у всій Франції. 7 лютого 1931 року на спеціальних урочистостях за участі воєнного міністра та міністрів освіти й охорони здоров’я вона вручила білі палички першому Президентові осліплих французьких ветеранів першої світової війни і представникові цивільних незрячих.

У Сполучених Штатах завдяки зусиллям деяких видатних діячів Національної федерації сліпих в 50-х, 60-х роках розгортається широка кампанія з роз’яснення проблем людей з інвалідністю серед американського суспільства, її наслідком було прийняття Конгресом рішення проголосити 15 жовтня Днем безпечної білої тростинки. Вперше цей день відзначався з ініціативи президента Ліндона Джонсона в 1964 році. В подальшому він був визнаний Міжнародним днем білої тростини загальним зібранням Міжнародної федерації сліпих (попередниці Всесвітньої спілки сліпих) 1969 року в Коломбо. У всесвітньому масштабі день відзначався наступного року. В 1992 році Всесвітня спілка сліпих виступила з ініціативою відзначати 15 жовтня як День білої тростини Об’єднаних Націй, але позитивного рішення досі немає. На четвертому загальному зібранні Європейської спілки сліпих у Польщі була прийнята ухвала, аби кожна національна організація добивалася офіційного визнання та підтримки від свого уряду Міжнародного дня білої тростини.

Зараз Міжнародний день білої тростини відзначається в багатьох країнах світу. Спілки сліпих намагаються цього дня разом зі зрячими проводити відповідні акції, спрямовані на посилення інтеграції незрячих у суспільство. Вони прагнуть в першу чергу зацікавити засоби масової інформації, громадську думку, привернути увагу центральних та місцевих владних структур до своїх проблем. Особливо широко відзначається цей день в країнах Західної Європи. У деяких європейських державах проблеми людей з інвалідністю по зору порушуються перед громадськістю і в листопадові дні, пов’язані з початком масового навчання сліпих Валентином Гаюї. У Фінляндії це другий тиждень листопада, в Чехії – 15 листопада.

В Україні День білої тростини мало відомий, хоча незрячим ще треба багато чого зробити для зміни суспільної свідомості і створення позитивного образу сліпої людини, особливо у свідомості працедавців та чиновників з владних структур. Існує також чимало проблем і потреб, про які належить постійно нагадувати суспільству.

 

Cтворено перший всеукраїнський суспільний голосовий чат “Світоч”

Що Ви скажете відносно пропозиції випити по келиху пива з Вашим другом з Праги, або скуштувати по феліжанці кави з подругою, що проживає у Львові. Вважаєте,  що для цього необхідно їхати до Праги, чи Львову. Зовсім ні.

На допомогу Вам Київською міською організацією УТОС створено перший всеукраїнський суспільний голосовий чат “Світоч”.

І тому тепер Ви маєте змогу пошушукатись з подругою, прийняти участь в різних тренінгах, семінарах, зустрічах, тощо, отримати консультацію спеціаліста з багатьох напрямів, послухати цікавий концерт, а то й взяти в ньому участь, створити та  втілити в життя свій власний творчий проект, обговорити книгу чи політичну подію, перевірити свій iq і ще багато цікавого і корисного. І це все милою українською мовою, сидячи вдома на дивані, або, навпаки, знаходячись в дорозі, або на природі.

Що для цього потрібно? Все дуже просто.

Будь-який гаджет, в якому є щось схоже на Windows, андроід, або IOS, встановлений застосунок Teamtalk і реєстрація в голосовому чаті “Світоч”.

Насамкінець головне – бажання і можливість спілкуватись, допомагати, ділитись досвідом і талантом.

Якщо Ви уважно прочитали це оголошення і зрозуміли, що воно саме для Вас, отримуйте наступну інформацію:

Для реєстрації у чаті потрібно надіслати листа з темою “реєстрація” за адресою: vc.svitoch@gmail.com

В цьому листі  слід вказати кирилицею Ваше прізвище та ім’я, які саме будуть Вашим логіном для авторизації на порталі, а також назву населеного пункту, в якому Ви проживаєте.

Ще необхідна Ваша постійна електронна адреса, на яку буде зареєстрований Ваш обліковий запис, Ваш контактний номер телефону за бажанням.

У разі необхідності вкажіть чи потрібен Вам вже налаштований з прописаними обліковими даними застосунок Teamtalk.

Після отримання запиту ми надішлемо Вам ваші логін та пароль, а також налаштовану програму в разі потреби.

У випадку виникнення технічних або організаційних проблем,  Ви можете писати на вищевказану адресу.

Уніфікований застосунок Teamtalk Ви можете завантажити за посиланнями:

https://drive.google.com/open?id=1YKOG4vZtA35nRGXGSFJB1usajlmyfTfs&authuser=orv5566%40gmail.com&usp=drive_fs

З правилами перебування в голосовому чаті “Світоч” можна ознайомитись за посиланням:

http://kmoutos.org.ua/document/Chat_rules_Svitoch.doc

Необхідну Вам довідкову або технічну інформацію  можна отримати також за телефонами:  067 412-55-66, або 063 167-98-51.

Примітка:

Громадян Росії та Білорусі просимо не турбуватись. Ваша реєстрація в голосовому чаті “Світоч” неможлива через агресію та війну, що веде Російська Федерація  проти України.

До участі в чаті не допускаються  також особи, що підтримують або схвалюють цю агресію.

З повагою, рада адміністраторів голосового чату “Світоч”.

Київська ТПО №1 УТОС провела захід до 90-річчя УТОС

Київська територіальна первинна організація №1 Українського товариства сліпих 18.07.2023 р. провела в Будинку культури ім. Я. П. Батюка Київського УВП №1 УТОС захід з нагоди відзначення 90-річчя з дня заснування Українського товариства сліпих.

На заході були присутні голова Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Садовой Сергій Миколайович, начальниця Управління соціального захисту населення Голосіївської РДА Ахмадова Наталія Олексіївна та представники благодійних організацій. Найактивніші члени Київської ТПО №1 УТОС були нагороджені грамотами Голови Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та подяками Київської ТПО №1 УТОС. Колективом Фастівського аматорського драматичного театру було спеціально розроблено та показано програму літературних виступів на актуальні теми, особливо в умовах воєнного стану. А після заходу всі присутні мали змогу пригоститись смаколиками від правління організації.

Фотографії з заходу

Фотографії з заходу

Фотографії з заходу

Фотографії з заходу

Київська ТПО №1 УТОС щиро дякує гостям за привітання та побажання успішної роботи УТОС, а також висловлює глибоку вдячність за надану благодійну допомогу членам нашої організації.

Голова правління Київської ТПО №1 УТОС Валентина КОНИК

У Києві пройшли урочистості з нагоди 90-річчя УТОС

8 червня 2023 року у клубі Київського УВП №2 УТОС відбулись урочистості з нагоди 90-річчя Українського товариства сліпих.

В заході взяли участь Уповноважена Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю Леся Петрівська, Голова Постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров’я та соціальної політики Марина Порошенко, Заступник голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Анатолій Невмержицький, голова Ради Київської міської профспілки працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг Віктор Сурмак, голова Координаційної ради громадських організацій міста Києва Василь Назаренко та інші.

Також в заходах прийняли участь голова ЦП УТОС Владислав Більчич, заступник голови ЦП УТОС Михайло Новосецький, голова Київської міської організації УТОС Віктор Романюк, члени правління і ревізійної комісії Київської міської організації УТОС, активісти УТОС і інші запрошені.

Уповноважена Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю Леся Петрівська привітала присутніх з 90-ряччям УТОС і вручила подяки і почесні грамоти Київського міського голови Віталія Кличка активним членам організації.

Виступ Лесі Петрівської

Заступник голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації  Анатолій Невмержицький виступив із вітальним словом і за дорученням голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Наталії Кондрашової вручив подяку Київській міській організації Українського товариства сліпих.

Виступ Анатолія Невмержицького

Голова Ради Київської міської профспілки працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг Віктор Сурмак також піч час вітального слова вручив деяким активістам грамоти і матеріальну допомогу до них.

Голова Постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров’я та соціальної політики Марина Порошенко також привітала присутніх з 90-ряччям УТОС і пообіцяла й надалі сприяти створенню безбар’єрного середовища у Києві.

Виступ Марини Порошенко

ПРИВІТАННЯ ГОЛОВИ ЦП УТОС З НАГОДИ 90-РІЧЧЯ УТОС

Шановні друзі!

Сьогодні Українське товариство сліпих відзначає 90-річний ювілей.

Свій довгий історичний шлях Товариство розпочало з дня свого заснування – 4 червня 1933 року. Ця дата стала вирішальною в об’єднанні незрячих людей задля того, щоб, працюючи разом, будувати своє майбутнє, спільними зусиллями відстоювати свої права та інтереси на працю, на освіту, на культуру, розвивати свої творчі здібності і спортивний потенціал.

Крок за кроком, цеглина за цеглиною незрячі люди вибудовували розгалужену систему Товариства по всій Україні, починаючи з простих артілей і цехів, що розвинулись у високотехнологічні учбово-виробничі підприємства, які надавали сліпим людям роботу, що і є для кожної людини найголовнішим чинником життя. Створювали на місцях райтоси і міськтоси, які займалися соціальною, культурно-просвітницькою роботою серед незрячих, художньою самодіяльністю, організовували гуртки з вивчення шрифту Брайля. Естафету цих організацій підхопили обласні, територіально-первинні та виробничі організації УТОС. Завдяки праці і духовному розвитку на той час сформувався у суспільстві образ незрячого, як людини з високим почуттям власної гідності та господаря своєї долі.

Значний внесок у становлення і розвиток нашого Товариства зробили попередні його керівники: Абрам Мойсейович Едельман, якого було обрано першим Головою Центрального правління на першому з’їзді УТОС у 1938 році, Іван Олександрович Качур і Віктор Михайлович Акімушкін.

Плинув час. Зміцнювалась і розширювалась матеріально-технічна база підприємств УТОС, що дало змогу заснувати в Товаристві структурні підрозділи соціально-реабілітаційного та культурного спрямування: бібліотеки, клуби, спортивні секції, бази відпочинку, комп’ютерний центр, Реабілітаційний центр, редакцію періодичних видань, Будинок звукозапису і друку УТОС.

Разом з країною Українське товариство сліпих не раз переживало складні етапи історії: це і лихоліття Другої світової війни і післявоєнної відбудови, і техногенна Чорнобильська катастрофа, і економічний злам при переході країни від планової економіки до ринкової. Але, попри усі труднощі, Українське товариство сліпих вистояло і продовжило свою діяльність, згуртовуючи і підтримуючи свої членів. УТОС забезпечував незрячих роботою, надавав реабілітацію в усіх сферах життя.

В усі часи Українське товариство сліпих тісно співпрацювало з державою, знаходячи вирішення проблемних питань. На жаль, в останні роки, соціальна політика держави не сприяє діяльності нашої Всеукраїнської громадської організації і потребам людей з інвалідністю по зору. І це в той час, коли апарат Центрального правління, керівники підприємств та організацій УТОС постійно ведуть діалог з владними структурами, намагаючись їм донести реальні проблеми, які існують нині у людей з інвалідністю по зору.

Надзвичайно трагічними виявилися останні роки: початок бойових дій на сході України; затяжна пандемія коронавірусу, що спричинила спад економіки. Ці події негативно позначилися на діяльності Українського товариства сліпих. Але найстрашніші випробування для нашої країни і нашого Товариства почалися 24 лютого 2022 року, коли прийшла підступна війна з боку російського агресора. Від ворожих атак наше Товариство зазнало нищівних руйнувань. Низка підприємств була пошкоджена і зруйнована, а деякі опинилися під окупацією агресора. Незважаючи на складні воєнні умови, Українське товариство сліпих з гідністю продовжує виконувати свою місію, допомагаючи і рятуючи незрячих людей від жахів війни.  Наші організації і підприємства, що знаходяться на відносно безпечній території України, допомагають людям з інвалідністю по зору та інших нозологій в евакуації та розміщенні, а також наданні необхідної гуманітарної та психологічної підтримки.

З часу свого заснування і донині Українське товариство сліпих залишається однією з найпотужніших Всеукраїнських громадських об’єднань людей з інвалідністю по зору. Минулі покоління утосівців передали нам, сучасникам, у спадок матеріальну базу, великий досвід, гарні традиції, віру і впевненість у себе. І наш обов’язок зберегти і примножити всі ці надбання, щоб передати їх нащадкам. Основною функцією нашої організації була і залишається функція захисту прав і інтересів незрячих людей, трудова реабілітація, соціалізація та інтеграція у суспільство. Головною цінністю нашої організації є люди – члени УТОС. Адже люди це той потенціал, з яким наше Товариство подолає і всі жахи війни, і всі виклики сьогодення. Ми маємо об’єднуватись, поважати одне одного, прислухатись одне до одного. Разом відбудовувати і розвивати наше Товариство і нашу державу, аби жити у гідних європейських умовах і у вільній країні.

Висловлюю щиру подяку всім керівникам підприємств і організацій, працівникам всіх рівнів, членам Товариства і всім, хто самовіддано продовжує працювати на благо УТОС.

Від членів Центрального правління, від членів апарату Президії ЦП УТОС, від працівників ЦП УТОС і від себе особисто прийміть найщиріші вітання з цією історичною датою – 90-річчям Українського товариства сліпих. Бажаю усім здоров’я, наснаги, благополуччя, любові, миру в душі, в кожній родині і в нашій країні.

Нехай Бог береже вас.

З найщирішими побажаннями і повагою,
Голова ЦП УТОС В. М. Більчич

У Києві уламками безпілотника пошкоджене приміщення підприємства УТОС

28 травня 2023 року у Києві внаслідок нічної атаки безпілотниками типу Shahed зазнало пошкоджень приміщення одного з київських підприємств Українського товариства сліпих. Наслідки пошкоджень уточнюються. Вживаються заходи щодо фіксування і визначення розміру завданої шкоди підприємству.

Пропонуємо для перегляду сюжет інформаційної програми «Факти», каналу ICTV, який вийшов в ефір національного марафону «Єдині новини» 28 травня 2023 року о 12 годині.

Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих оголошує громадське обговорення

 Дорогі друзі!

Колектив Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського ухвалив важливе рішення: у зв’язку із прийнятим Верховною Радою України рішенням про декомунізацію Бібліотека повинна бути перейменована. Засновник бібліотеки – Центральне правління УТОС – висловив принципову згоду з нашою пропозицією.

Перейменування бібліотеки винесено на публічне обговорення, яке відбувається за цим посиланням.

Колектив бібліотеки закликає усіх бажаючих долучились до обговорення. Термін публічного обговорення – 1 місяць. Тож, висловити свою думку можна до 10 травня 2023 року.

Відповіді можна надсилати також на електронну пошту бібліотеки, вказуючи тему листа «про перейменування бібліотеки»:  csbs@ukr.net

13 листопада – Міжнародний день незрячих

13 листопада 1745 року у Франції народився Валентин Гаюї – відомий педагог, який заснував у Парижі і Петербурзі декілька шкіл і підприємств для незрячих. За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я саме ця дата відзначається як Міжнародний день незрячих.

До XVIII століття світ не знав навчальних закладів для незрячих. Валентин Гаюї вперше продемонстрував свій метод навчання незрячих, за допомогою придуманого ним шрифту. У 1784 році в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств, на свої власні кошти в своєму власному будинку він відкрив першу в світі школу для сліпих дітей під назвою «Майстерня трудящих сліпих». Першим учнем Валентина Гаюї був підібраний на церковній паперті хлопчик Франсуа де Лезюер. Потім в школу поступили ще 11 його безпритульних однолітків.

Навчання та виховання незрячих дітей Валентин Гаюї поставив на наукову основу. Він розробив рельєфно-лінійний шрифт «унціал». Цей шрифт отримав назву від латинського слова, що означає «рівний по довжині одній унції». Це були великі рівні літери, видавлені рельєфом на щільному папері. Головне достоїнство «унціала» полягало в тому, що за допомогою цього шрифту можна було навчати незрячих дітей читанню і друкувати книги для незрячих. Шрифт був пересувний, і це допомагало сліпим дітям робити набір потрібного тексту. Крім цього Валентин Гаюї сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів. Цьому ремеслу він навчав і своїх вихованців. Ідея створення книг для сліпих також належить Валентину Гаюї.

Не дивлячись на величезні матеріальні утруднення, Валентин Гаюї побудував при школі друкарню і надрукував в ній декілька книг рельєфно-лінійним шрифтом – «унціалом». Це були перші книги для сліпих. За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайлем шрифту рельєфного шестіточія. (У 1829 році француз Луї Брайль – вихованець Паризького національного інституту для незрячих дітей розробив універсальну систему рельєфно-точкового шрифту, що знайшов розповсюдження у всіх країнах світу).

У 1803 році Валентин Гаюї отримав пропозицію російського імператора Олександра I відкрити в Санкт-Петербурзі навчально-виховний заклад для незрячих. У 1807 році Олександром I були затверджені Статут, штати і бюджет Санкт-Петербурзького інституту робочих сліпих. У пам’ять про перших зачинателів перших навчальних закладів для незрячих в світі і відзначається Міжнародний день незрячих.