Київська міська організація УТОС

От і віддзвеніли струни на Шевченковій кобзі: у Центральній спеціалізованій бібліотеці Українського товариства сліпих відбувся конкурс на краще виконання творів Тараса Шевченка «Ну що б, здавалося, слова…». Змагання відбувалося у трьох номінаціях: Декламування віршів Тараса Шевченка, виконання пісень на його слова та присвяти великому Кобзарю.

Члени журі:

1. ПЕТРО ПАНЧУК – Голова журі, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за втілення образу українського Пророка на вітчизняній театральній сцені, член–кореспондент Національної академії мистецтв України, провідний актор Національного академічного театру ім. І.Франка

2. ОЛЕСЯ КРИВОПИША, культурно – громадська діячка, шевченколюб, організаторка Міжнародного конкурсу Шевченківських читань Свобода та міжнародних флешмобів #Шевченко_єднає та #Тарас_Повернення

3. СТЕПАН ФІЛІП, начальник юридичного відділу ЦП УТОС, адвокат.

У конкурсі взяло участь 14 осіб. Дуже тішить те, що були представлені різні покоління людей: від школярів до людей поважного віку, а також з різних куточків України: дві учасниці – внутрішньо переміщені особи – з м. Бахмут та м. Марганця. Отже творчість геніального Тараса Шевченка відгукується у серцях різних за віком та географією людей.

Визначено переможців конкурсу.

Лауреати І ступеня:

1. Коробчук Надія: «Садок вишневий коло хати…» (вокал);

2. Таміла Кущенко: «Минають дні, минають ночі…» (поезія);

3. Євгеній Познанський: авторський вірш «Що за струни на кобзі Тараса»;

4. Олена Федорова: «Минають дні, минають ночі…» (поезія);

5. Вокальне тріо: Роман Черепаха, Віктор Геля, Микола Булик, м.Обухів: «Тече вода в синє море…», «Гей літа орел» (пісні).

Лауреати ІІ ступеня:

1. Надія Головач, концертмейстер Роман Черепаха: «У перетику ходила…» (пісня)

2. Ярослава Потеляхіна: «Мені однаково, чи буду…», «Село» (поезії);

3. Аліна Кухарчук, м.Бахмут/ Обухів: уривок з поеми «Катерина».

Лауреати ІІІ ступеня:

1. Олександр Ільченко, учень школи-інтернату № 5: «Зацвіла в долині червона калина…», «Думи мої, думи мої…» (пісні, акомпанемент бандура);

2. Богдан Кошла, учень школи-інтернату № 5, 8-а клас: «Мені однаково…» (пісня);

3. Дует Володимир Кожухівський та Ксенія Збітнєва, учні школи-інтернату № 5: «Лілея» (поезія)

Всі учасники конкурсу без винятку автоматично потрапили до V міжнародного конкурсу Шевченківських читань «Свобода», переможців якого буде визначено у травні 2024 року.

Отже, святкування дня народження Тараса Шевченка вдалося. Усіх вразив голос Надії Коробчук, виконання двох пісень тріо з Обухова, вірш «минають дні, минають ночі» у різному виконанні двома учасницями, вірш Євгена Познанського, присвячений Кобзареві,майстерно виконаний народним артистом України Петром Панчуком. Ви також можете в цьому переконатись, переглянувши відео з заходу за посиланням: https://youtu.be/J9IqRGdiSnU?feature=shared

Тож до нових зустрічей у нашій затишній бібліотеці, дорогі читачі!

Матеріал підготувала в. о. директора бібліотеки Марія Потеляхіна

Шановні друзі!

Сьогодні Українське товариство сліпих відзначає 90-річний ювілей.

Свій довгий історичний шлях Товариство розпочало з дня свого заснування – 4 червня 1933 року. Ця дата стала вирішальною в об’єднанні незрячих людей задля того, щоб, працюючи разом, будувати своє майбутнє, спільними зусиллями відстоювати свої права та інтереси на працю, на освіту, на культуру, розвивати свої творчі здібності і спортивний потенціал.

Крок за кроком, цеглина за цеглиною незрячі люди вибудовували розгалужену систему Товариства по всій Україні, починаючи з простих артілей і цехів, що розвинулись у високотехнологічні учбово-виробничі підприємства, які надавали сліпим людям роботу, що і є для кожної людини найголовнішим чинником життя. Створювали на місцях райтоси і міськтоси, які займалися соціальною, культурно-просвітницькою роботою серед незрячих, художньою самодіяльністю, організовували гуртки з вивчення шрифту Брайля. Естафету цих організацій підхопили обласні, територіально-первинні та виробничі організації УТОС. Завдяки праці і духовному розвитку на той час сформувався у суспільстві образ незрячого, як людини з високим почуттям власної гідності та господаря своєї долі.

Значний внесок у становлення і розвиток нашого Товариства зробили попередні його керівники: Абрам Мойсейович Едельман, якого було обрано першим Головою Центрального правління на першому з’їзді УТОС у 1938 році, Іван Олександрович Качур і Віктор Михайлович Акімушкін.

Плинув час. Зміцнювалась і розширювалась матеріально-технічна база підприємств УТОС, що дало змогу заснувати в Товаристві структурні підрозділи соціально-реабілітаційного та культурного спрямування: бібліотеки, клуби, спортивні секції, бази відпочинку, комп’ютерний центр, Реабілітаційний центр, редакцію періодичних видань, Будинок звукозапису і друку УТОС.

Разом з країною Українське товариство сліпих не раз переживало складні етапи історії: це і лихоліття Другої світової війни і післявоєнної відбудови, і техногенна Чорнобильська катастрофа, і економічний злам при переході країни від планової економіки до ринкової. Але, попри усі труднощі, Українське товариство сліпих вистояло і продовжило свою діяльність, згуртовуючи і підтримуючи свої членів. УТОС забезпечував незрячих роботою, надавав реабілітацію в усіх сферах життя.

В усі часи Українське товариство сліпих тісно співпрацювало з державою, знаходячи вирішення проблемних питань. На жаль, в останні роки, соціальна політика держави не сприяє діяльності нашої Всеукраїнської громадської організації і потребам людей з інвалідністю по зору. І це в той час, коли апарат Центрального правління, керівники підприємств та організацій УТОС постійно ведуть діалог з владними структурами, намагаючись їм донести реальні проблеми, які існують нині у людей з інвалідністю по зору.

Надзвичайно трагічними виявилися останні роки: початок бойових дій на сході України; затяжна пандемія коронавірусу, що спричинила спад економіки. Ці події негативно позначилися на діяльності Українського товариства сліпих. Але найстрашніші випробування для нашої країни і нашого Товариства почалися 24 лютого 2022 року, коли прийшла підступна війна з боку російського агресора. Від ворожих атак наше Товариство зазнало нищівних руйнувань. Низка підприємств була пошкоджена і зруйнована, а деякі опинилися під окупацією агресора. Незважаючи на складні воєнні умови, Українське товариство сліпих з гідністю продовжує виконувати свою місію, допомагаючи і рятуючи незрячих людей від жахів війни.  Наші організації і підприємства, що знаходяться на відносно безпечній території України, допомагають людям з інвалідністю по зору та інших нозологій в евакуації та розміщенні, а також наданні необхідної гуманітарної та психологічної підтримки.

З часу свого заснування і донині Українське товариство сліпих залишається однією з найпотужніших Всеукраїнських громадських об’єднань людей з інвалідністю по зору. Минулі покоління утосівців передали нам, сучасникам, у спадок матеріальну базу, великий досвід, гарні традиції, віру і впевненість у себе. І наш обов’язок зберегти і примножити всі ці надбання, щоб передати їх нащадкам. Основною функцією нашої організації була і залишається функція захисту прав і інтересів незрячих людей, трудова реабілітація, соціалізація та інтеграція у суспільство. Головною цінністю нашої організації є люди – члени УТОС. Адже люди це той потенціал, з яким наше Товариство подолає і всі жахи війни, і всі виклики сьогодення. Ми маємо об’єднуватись, поважати одне одного, прислухатись одне до одного. Разом відбудовувати і розвивати наше Товариство і нашу державу, аби жити у гідних європейських умовах і у вільній країні.

Висловлюю щиру подяку всім керівникам підприємств і організацій, працівникам всіх рівнів, членам Товариства і всім, хто самовіддано продовжує працювати на благо УТОС.

Від членів Центрального правління, від членів апарату Президії ЦП УТОС, від працівників ЦП УТОС і від себе особисто прийміть найщиріші вітання з цією історичною датою – 90-річчям Українського товариства сліпих. Бажаю усім здоров’я, наснаги, благополуччя, любові, миру в душі, в кожній родині і в нашій країні.

Нехай Бог береже вас.

З найщирішими побажаннями і повагою,
Голова ЦП УТОС В. М. Більчич

 Дорогі друзі!

Колектив Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського ухвалив важливе рішення: у зв’язку із прийнятим Верховною Радою України рішенням про декомунізацію Бібліотека повинна бути перейменована. Засновник бібліотеки – Центральне правління УТОС – висловив принципову згоду з нашою пропозицією.

Перейменування бібліотеки винесено на публічне обговорення, яке відбувається за цим посиланням.

Колектив бібліотеки закликає усіх бажаючих долучились до обговорення. Термін публічного обговорення – 1 місяць. Тож, висловити свою думку можна до 10 травня 2023 року.

Відповіді можна надсилати також на електронну пошту бібліотеки, вказуючи тему листа «про перейменування бібліотеки»:  csbs@ukr.net