Світло дружньої зустрічі

Колись, 13 листопада далекого 1745 року, народився Валентин Гаюї — видатний педагог, науковець, людина великої, щирої душі. Це він вперше в історії організував навчання для незрячих. Тож саме його день народження і став Міжнародним днем незрячих, який світ відзначає вже сорок років.

Актова зала Київського учбово-виробничого підприємства №4
Актова зала Київського учбово-виробничого підприємства №4

Саме 13 листопада 2024 року у стінах Київського учбово-виробничого підприємства №4 відбувся урочистий захід, присвячений міжнародному Дню незрячих. Цього дня в актовій залі зібралося багато людей, практично увесь колектив підприємства, а також ветерани, які присвятили йому свій трудовий шлях. Хоча на вулиці стояла похмура, прохолодна погода, у залі було тепло і в прямому, і в переносному сенсі цього слова. Керівництво подбало про опалення, а присутніх частували гарячим чаєм та кавою з солодощами. Добрі почуття та теплі емоції для друзів і всього колективу люди принесли з собою, бо можливість зустрітися у цей нелегкий час є цінною, як ніколи.

День незрячих, звичайно, не свято, але це ще один привід нагадати суспільству про тих, хто не бачить, про їх потреби та проблеми. На жаль, навіть у такий день далеко не усі «сильні світу цього» здатні це зробити. Але до нас завітали почесні гості, люди, які ставляться до незрячих із розумінням, прагнуть підтримати їх у цей нелегкий час і вже багато разів доводили це реальними справами.

На заході були присутні: начальник Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації — Соя О. В.; начальник Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації — Соя Т. М.; заступник начальника Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації — Лазаренко А. О.; директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Дарницького району міста Києва — Дорошенко В. Г. та голова Дніпровської районної організації ветеранів України — Павленко А. М. Від імені депутата Київради О. Г. Міщенка завітав його помічник А. В. Нємцев. Підприємство також відвідав Голова Всеукраїнської профспілки захисників України, спортсменів та працівників сфер — Бизов С. С.

На початку заходу голова первинної організації підприємства Ольга Павлівна Бойко тепло вітала усіх присутніх і нагадала історію Міжнародного дня незрячих. Попри усі випробування, які принесла війна, наше підприємство живе та бореться. На обліку у виробничій первинній організації перебуває понад 280 осіб. Ольга Павлівна розповіла про відродження трудової діяльності на підприємстві після найважчих перших місяців війни, та про наполегливу, плідну співпрацю організації з органами влади різних рівнів щодо захисту потреб та інтересів незрячих.

Хвилиною мовчання було вшановано пам’ять загиблих захисників та захисниць України. Колектив та почесних гостей вітав директор підприємства Віталій Борисович Хіміченко. Керівництво підприємства робить усе можливе задля того, аби люди працювали, а інтереси наших колег із порушеннями зору були захищені якомога краще не лише на підприємстві, але й за його стінами. У цьому нам допомагають наші шановні друзі, учасники заходу, для кожного з яких у Віталія Борисовича знайшлося добре слово. Почесними грамотами від місцевої влади були відзначені: Бойко О. П., Жилкіна А. В., Лещенко Г. О., Нестеренко О. М., Нещерет А. А., Пархоменко Н. В., Резвін Л. В., Титарчук М. М, Фарбун Н. Б., Хіміченко В. Б., Цаплій С. М., Чуприна О. М.

Відбулося урочисте прийняття у ряди ветеранів УВП №4 Титарчука М. М. та Ткаченка С. П. Щиро вітали Ющенка В. М., який відзначив сорокарічний ювілей роботи на нашому підприємстві.

вручення нагород

А окрім того, керівництво Дніпровського та Дарницького районів надало продуктові набори тим з наших колег, хто проживає в цих районах.

Голова профспілкової організації Ольга Чуприна передала привітання від імені голови Київської міської профспілкової організації працівників комунального господарства Віктора Сурмака.

В усіх виступах пролунали добрі слова, запевнення в тому, що усе можливе для підтримки наших працівників буде зроблено, і не лише у цей день. Запорукою цьому є реальні справи та плідна співпраця, яка пов’язує наш колектив з поважними друзями.

По закінченню урочистої частини розпочався концерт. Як усі скучили за виступами наших аматорів, їх дзвінким співом та щирою декламацією. Тож концерт пройшов із небувалим успіхом.

У програмі взяв участь вокальний ансамбль у складі Володимира Бензеля, Тетяни Романенко, Ольги Гвоздик, Ніни Головченко та Юлії Прищепи. Керівник ансамблю — Віталій Головченко. Виступали солісти: Ірина Дем’янова, Тетяна Романенко, Ольга Гвоздик, Раїса Піхоцька, Віктор Костюк, Світлана Печерська та Діана Кирилова.

На висоті були й декламатори підприємства: Ольга Чуприна, Вікторія Герасименко, Людмила Литвиненко, Таміла Кущенко, Галина Назарина, Алла Жилкіна.

Окремо хотілося б відзначити виступ чарівної гості заходу Іванни Братусь. Психолог, композиторка, співачка, автор надзвичайно мелодійних та щирих пісень, Іванна Братусь виконала дві пісні на слова Євгенія Познанського, а також і свої власні. Зал був у захваті й не хотів відпускати Іванну зі сцени.

Біля входу у зал було розгорнуто виставку творчості наших митців, на якій милують око вироби: Вікторії Герасименко, Валентини Давидюк, Алли Жилкіної, Любові Марченко, Людмили Рябченко та Надії Хачко. Поруч розташувалася книжкова виставка, присвячена творчості незрячих письменників. Один з експонатів — нова збірка поезії Євгенія Познанського «Янгол віри й натхнення», яка вийшла цього року. Під час заходу автор особисто подякував спонсорам, які оплатили видання, та вручив їм примірники з автографом.

Захід залишив надзвичайно добрі та теплі враження в усіх присутніх, і хоча відзначали День незрячих, але світла у душах людей побільшало.

Тезей, «Промінь»

 

Передплата газети «Промінь» на 2025 рік

Здавна мудрість людство вчила:
Інформація — це сила!
Ну а у часи війни
Більше ще повинні ми
Знати правду і права,
Це вам не пусті слова.
«Промінь» сяє, не згасає,
І усе потрібне знає,
І охоче він із вами
Завжди ділиться знаннями.
Всі права людей незрячих,
Інформація гаряча,
Що там у новім законі?
Розповість усе вам «Промінь»
Про новини Товариства,
Про поезію і пісню,
Якщо ви митець пера,
То до нас вам вже пора,
Завжди «Промінь» наш любив
Початківців-авторів,
Бо чекають вже на вас
Наші шпальта, мов Парнас!
Ще цікавинок багато
В нас ви зможете читати,
Про минуле і сучасне
«Промінь» розповість вам ясно,
Зрозуміло і за мить.
«Промінь» наш передплатіть.
Тут корисного багато!
Найдешевша передплата.

Шановні друзі!

Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик», попри всі труднощі війни в Україні і відсутність державного фінансування, продовжує працювати для вас. Ми нагадуємо, що передплату на газету «Промінь» ви можете оформити у кожному поштовому відділенні України. Запитуйте Каталог видань України «Преса поштою» 2025 року, в якому знайдете індекси газети «Промінь» двома варіантами: 61004 — плоскодрукованим і 61005 — рельєфно-крапковим шрифтом. Вартість передплати газети «Промінь» на один місяць: плоскодрукованої — 10,00 грн, рельєфно-крапковим шрифтом — 136,00 грн. Звертаємо вашу увагу, що Укрпошта додатково стягує 6 грн за доставку одного примірника.

Газета «Промінь» ще з 1989 року є незмінним періодичним виданням для незрячих людей України. І попри складні часи, газета виходила завжди, висвітлюючи на своїх шпальтах все, що переживало Українське товариство сліпих за всі ці роки.

Передплатіть газету і чекайте її вдома. Підтримайте газету «Промінь», адже наша газета залишилась єдиним періодичним виданням серед громадських організацій людей з інвалідністю.

Разом до перемоги! Все буде Україна!

Фотографія газети «Промінь»

Пішов з життя Романюк Віктор Володимирович

Романюк Віктор Володимирович

9 жовтня 2024 року пішов у вічність Романюк Віктор Володимирович — член президії Центрального правління Українського товариства сліпих, голова Київської міської організації Українського товариства сліпих, заступник директора з соціальних питань Київського УВП №2 УТОС.

Віктор Володимирович народився 15 лютого 1956 року. 1972 року прийшов працювати на Київське УВП №1 УТОС. 1985 року перейшов працювати на Київське УВП №2 УТОС юрисконсультом, а в 1997 році його призначили заступником директора з соціальних питань цього ж підприємства.

В 2020 році Романюка Віктора Володимировича обрали головою Київської міської організації Українського товариства сліпих, а в 2021 році до складу президії Центрального правління Українського товариства сліпих.

Світла і вічна пам’ять.

От і віддзвеніли струни на Шевченковій кобзі…..

От і віддзвеніли струни на Шевченковій кобзі: у Центральній спеціалізованій бібліотеці Українського товариства сліпих відбувся конкурс на краще виконання творів Тараса Шевченка «Ну що б, здавалося, слова…». Змагання відбувалося у трьох номінаціях: Декламування віршів Тараса Шевченка, виконання пісень на його слова та присвяти великому Кобзарю.

Члени журі:

1. ПЕТРО ПАНЧУК – Голова журі, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за втілення образу українського Пророка на вітчизняній театральній сцені, член–кореспондент Національної академії мистецтв України, провідний актор Національного академічного театру ім. І.Франка

2. ОЛЕСЯ КРИВОПИША, культурно – громадська діячка, шевченколюб, організаторка Міжнародного конкурсу Шевченківських читань Свобода та міжнародних флешмобів #Шевченко_єднає та #Тарас_Повернення

3. СТЕПАН ФІЛІП, начальник юридичного відділу ЦП УТОС, адвокат.

У конкурсі взяло участь 14 осіб. Дуже тішить те, що були представлені різні покоління людей: від школярів до людей поважного віку, а також з різних куточків України: дві учасниці – внутрішньо переміщені особи – з м. Бахмут та м. Марганця. Отже творчість геніального Тараса Шевченка відгукується у серцях різних за віком та географією людей.

Визначено переможців конкурсу.

Лауреати І ступеня:

1. Коробчук Надія: «Садок вишневий коло хати…» (вокал);

2. Таміла Кущенко: «Минають дні, минають ночі…» (поезія);

3. Євгеній Познанський: авторський вірш «Що за струни на кобзі Тараса»;

4. Олена Федорова: «Минають дні, минають ночі…» (поезія);

5. Вокальне тріо: Роман Черепаха, Віктор Геля, Микола Булик, м.Обухів: «Тече вода в синє море…», «Гей літа орел» (пісні).

Лауреати ІІ ступеня:

1. Надія Головач, концертмейстер Роман Черепаха: «У перетику ходила…» (пісня)

2. Ярослава Потеляхіна: «Мені однаково, чи буду…», «Село» (поезії);

3. Аліна Кухарчук, м.Бахмут/ Обухів: уривок з поеми «Катерина».

Лауреати ІІІ ступеня:

1. Олександр Ільченко, учень школи-інтернату № 5: «Зацвіла в долині червона калина…», «Думи мої, думи мої…» (пісні, акомпанемент бандура);

2. Богдан Кошла, учень школи-інтернату № 5, 8-а клас: «Мені однаково…» (пісня);

3. Дует Володимир Кожухівський та Ксенія Збітнєва, учні школи-інтернату № 5: «Лілея» (поезія)

Всі учасники конкурсу без винятку автоматично потрапили до V міжнародного конкурсу Шевченківських читань «Свобода», переможців якого буде визначено у травні 2024 року.

Отже, святкування дня народження Тараса Шевченка вдалося. Усіх вразив голос Надії Коробчук, виконання двох пісень тріо з Обухова, вірш «минають дні, минають ночі» у різному виконанні двома учасницями, вірш Євгена Познанського, присвячений Кобзареві,майстерно виконаний народним артистом України Петром Панчуком. Ви також можете в цьому переконатись, переглянувши відео з заходу за посиланням: https://youtu.be/J9IqRGdiSnU?feature=shared

Тож до нових зустрічей у нашій затишній бібліотеці, дорогі читачі!

Матеріал підготувала в. о. директора бібліотеки Марія Потеляхіна

У Києві до Міжнародного дня людей з інвалідністю провели круглий стіл

7 грудня 2023 року на Київському УВП №2 УТОС відбувся круглий стіл приурочений Міжнародному дню людей з інвалідністю, що був ініційований Київською міською організацією УТОС. До участі в круглому столі були запрошені по три представника від кожної з восьми столичних первинних організацій УТОС.

Фотографія з заходу

На запрошення голови Київської міської організації УТОС Віктора Володимировича Романюка відгукнулись і брали участь у круглому столі від ЦП УТОС заступник голови з соціальних питань Михайло Миколайович Новосецький, юрист Філіп Степан Юрійович, від Київської міської державної адміністрації директор Департаменту соціальної політики Руслан Валентинович Світлий, Уповноважена з прав людей з інвалідністю Леся Станіславівна Петрівська разом з працівниками свого відділу – тим самим вони засвідчили своє небайдуже ставлення до менш захищених верств населення.

Фотографія з заходу

Обговорюючи нагальні питання представники влади запевнили присутніх в своїй готовності до подальшої співпраці у вирішенні питань соціального захисту осіб з інвалідністю, в тому числі осіб з інвалідністю по зору, чисельність котрих значно зростає в наслідок війни. Зустріч відбувалась в теплій і доброзичливій атмосфері.

Фотографія з заходу

Порадував усіх і підбадьорив виступ співаків з Київського УВП №4 УТОС Олексія Вишневського, Віталія Головченко, Володимира Бензеля, особливо пісня «Червона калина» в акапельному виконанні тріо.

Активістів міста Києва було відзначено Грамотами КМО УТОС «За багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок в діяльність Київської міської організації УТОС та в зв’язку з відзначенням Міжнародного дня людей з інвалідністю».

День білої тростини у музеї Тараса Шевченка

Увесь цивілізований світ 15 жовтня відзначає Міжнародний день білої тростини.

Історія виникнення білої тростини починається у 20-х роках минулого століття. Професійний фотограф із Бристоля (Британія) Джеймс Бігс у результаті нещасного випадку повністю втратив зір і не мав змоги самостійно пересуватися. Тоді він взяв у руки звичайну тростину і спробував за допомогою неї ходити вулицями міста, але швидко зрозумів, що це вкрай небезпечно: його постійно штовхали зустрічні перехожі. Його навіть мало не збив автомобіль через те, що він не виділявся з натовпу. Тоді незрячий англієць вирішив пофарбувати тростину в білий колір, аби її було видно здалеку і всі розуміли, що йде незряча людина.

З того часу біла тростина стала символом сліпоти й незалежного та самостійного пересування незрячої людини у просторі. За допомогою білої тростини люди з порушеннями зору можуть самостійно відвідувати потрібні їм місця: крамниці, медичні установи та навчальні й культурні заклади, ходити на роботу й навіть мандрувати. Цьогоріч 15 жовтня Біла тростина зібрала незрячих дорослих і дітей на цікавий захід «Доступний культурний простір для незрячих або Поезія на дотик».

Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик» та Республіканський будинок звукозапису і друку Українського товариства сліпих разом із Літературно-меморіальним будинком-музеєм Тараса Шевченка запросили до приміщення музею учасників заходу, серед яких були присутні Уповноважена Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю Леся Петрівська, учні Київської спеціальної школи № 5 ім. Я. П. Батюка для незрячих дітей, працівники редакції «Заклик» і РБЗіД УТОС і члени Українського товариства сліпих. Під час заходу з вітальним словом виступили Леся Петрівська та головний редактор редакції «Заклик» Наталія Щербань. Про проблеми доступності міської інфраструктури для незрячих киян розповів у своєму виступі президент Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» Геннадій Євсев’єв. Він зокрема зазначив, що тактильні направляючі плитки в місті вкладаються не завжди правильно і що транспорт, який має озвучку, не завжди її вмикає, що ускладнює самостійне пересування людей із порушеннями зору столицею. На жаль, залишається актуальною проблема покинутих велосипедів і самокатів, а також паркування автомобілів на тротуарі, що заважає пересуватися не лише незрячій людині, але навіть і зрячій.

Радо й гостинно всіх присутніх вітали завідувачка музею Галина Мрозек та старший науковий співробітник музею Оксана Какадій-Нагорна. У своїй щирій промові вони згадали великого Кобзаря, та розповіли, що його життя і творчість також були пов’язані з незрячими людьми. Адже молодша сестра Тараса Шевченка Марія народилася незрячою, і поет постійно піклувався про неї, а у своїх поемах не раз згадував сліпих кобзарів, які у своїх думах оспівували страждання нашого народу. Також пані Оксана наголосила на тому, що їхній музей завжди доступний і відкритий для кожного відвідувача, і, звісно ж, для людей із інвалідністю.

Колективна фотографія з заходу

Офіційна частина поступово перетворилася на справжнє мистецьке свято. Перед присутніми щиро і проникливо заспівав під гітару й зачитав вірші Тараса Шевченка незрячий історик, колишній вихованець Київської спеціальної школи № 5 для незрячих дітей Владислав Цимбал.

Неабиякі творчі здібності продемонстрували юні учасники заходу. Яскраво та активно виступили учні спецшколи для незрячих дітей Козлова Софія (5-А), Туровський Арсен (5-А), Кожухівський Володимир (10-Б), Ільченко Олександр (10-Б) та Кошла Богдан (8-А). Вони грали на гітарі та фортепіано, співали пісні й читали вірші.

Цікаву програму для всіх учасників заходу підготували працівники музею. Вони провели конкурс із мішечками, які були наповнені різними крупами та травами. Мішечки підносили по черзі кожному незрячому учаснику, який мав відгадати, що знаходиться в ньому. Також для всіх охочих були проведені індивідуальні екскурсії, під час яких можна було познайомитися зі старовинними експонатами на дотик. А справжнім дивом музейного саду є 200-літня шовковиця, плоди з якої куштував і любив Тарас Григорович Шевченко. Цікаво, що й донині дерево дарує нам свої соковиті ягоди.

Колективна фотографія з заходу

На жаль, час швидко сплинув. Зустріч була настільки теплою та цікавою, що учасники не хотіли розходитись. Ще одна приємність чекала на них. Працівники музею почастували всіх смаколиками та запросили частіше відвідувати музей і не забувати поезію великого Кобзаря, чиє слово донині є зброєю в боротьбі за волю нашого народу.

15 жовтня – Міжнародний день білої тростини

Зображена тростина з шароподібним наконечником та розміщено текст: «15 жовтня – Міжнародний день білої тростини».

Міжнародний день білої тростини – щорічний день обізнаності, що відзначається 15-го жовтня, аби звернути увагу на ситуацію з дотриманням прав незрячих людей.

285 мільйонів людей у всьому світі мають порушення зору: 39 мільйонів – незрячі, 246 млн мають значну ступінь зниження зору. 90% незрячих людей живуть в країнах з низьким рівнем доходу. В Україні точної офіційної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору нема, за неофіційними даними – це приблизно 100 тисяч людей.

Для переважної більшості незрячих людей біла тростина є основним засобом, що забезпечує їм безпеку, можливість орієнтуватися та самостійно пересуватися в просторі, жити незалежним, активним і повноцінним життям. Як засіб визначення шляху палиця відома вже здавна. Та історія білої тростини як символу сліпоти бере свій початок лише з 1921 року.

Отож у Великій Британії, в місті Бристолі, жив молодий професійний фотограф на ім’я Джеймс Біггс, який забезпечував знімками три місцевих журнали. Однак через нещасний випадок він втратив зір. Джеймс був у відчаї. Але на своє щастя одного разу він зустрів осліплого солдата, який повернув йому віру в себе і допоміг розпочати нове життя. Одна з порад, яку дав Біггсу колишній воїн, була такою: «Розвивай свою самостійність. Якомога частіше виходь з дому сам. Чим більше виходитимеш із супроводжуючим, тим більше зіпсуєш нервів, коли доведеться йти самому». Джеймс прислухався до поради товариша по долі. Він почав самостійно виходити з дому зі своєю звичною тростинкою для прогулянок, але помітив: вона не гарантує йому цілковитої безпеки. Часом він і сам стає джерелом небезпеки для інших перехожих. Виявилося, що його палиця не завжди привертає до себе увагу і не помітна всім, особливо за похмурої англійської погоди. Тоді Джеймсові спало на думку пофарбувати тростину в білий колір, аби вона одразу привертала увагу оточуючих. Задум виявився вельми вдалим. Тоді Біггс порадив іншим незрячим зробити те ж саме.

Але незрячі Великої Британії мусили чекати ще 10 років, поки Ротаріанський клуб (поширена в країнах Заходу благодійницька організація) з місцевості Уестхем не подарував незрячим білі палички для вжитку при самостійному орієнтуванні. Завдяки пресі справа ця набула великого розголосу по всій країні. Радіо Бі-Бі-Сі виступило з пропозицією, аби всі незрячі були забезпечені подібними тростинками. З 1932 року Королівський національний інститут для сліпих, що започаткував свою діяльність ще 1868 року, розпочав офіційно впроваджувати білу тростинку серед незрячих.

У Франції, батьківщині Валентина Гаюї, засновника першої школи для сліпих, і Луї Брайля, винахідника рельєфно-крапкового шрифту, початок історії білої палички датується 1930 роком. Її хрещеною матір’ю була аристократка Гвіллі д’Ербемон, яка багато часу і власних коштів витрачала на допомогу сліпим. Маючи численні контакти з незрячими, вона помітила, що ті далеко не завжди сприймаються перехожими як незрячі, тому мають серйозні клопоти з самостійним пересуванням містом, а інколи й потребують сторонньої допомоги. І їй спало на думку, щоб незрячі користувалися білими паличками на кшталт жезлів, якими послуговуються поліцейські. Префект паризької поліції підтримав цю пропозицію. Пані д’Ербемон звернулася до однієї з найбільших газет, і з її допомогою вдалося розгорнути рух за впровадження білої палички у всій Франції. 7 лютого 1931 року на спеціальних урочистостях за участі воєнного міністра та міністрів освіти й охорони здоров’я вона вручила білі палички першому Президентові осліплих французьких ветеранів першої світової війни і представникові цивільних незрячих.

У Сполучених Штатах завдяки зусиллям деяких видатних діячів Національної федерації сліпих в 50-х, 60-х роках розгортається широка кампанія з роз’яснення проблем людей з інвалідністю серед американського суспільства, її наслідком було прийняття Конгресом рішення проголосити 15 жовтня Днем безпечної білої тростинки. Вперше цей день відзначався з ініціативи президента Ліндона Джонсона в 1964 році. В подальшому він був визнаний Міжнародним днем білої тростини загальним зібранням Міжнародної федерації сліпих (попередниці Всесвітньої спілки сліпих) 1969 року в Коломбо. У всесвітньому масштабі день відзначався наступного року. В 1992 році Всесвітня спілка сліпих виступила з ініціативою відзначати 15 жовтня як День білої тростини Об’єднаних Націй, але позитивного рішення досі немає. На четвертому загальному зібранні Європейської спілки сліпих у Польщі була прийнята ухвала, аби кожна національна організація добивалася офіційного визнання та підтримки від свого уряду Міжнародного дня білої тростини.

Зараз Міжнародний день білої тростини відзначається в багатьох країнах світу. Спілки сліпих намагаються цього дня разом зі зрячими проводити відповідні акції, спрямовані на посилення інтеграції незрячих у суспільство. Вони прагнуть в першу чергу зацікавити засоби масової інформації, громадську думку, привернути увагу центральних та місцевих владних структур до своїх проблем. Особливо широко відзначається цей день в країнах Західної Європи. У деяких європейських державах проблеми людей з інвалідністю по зору порушуються перед громадськістю і в листопадові дні, пов’язані з початком масового навчання сліпих Валентином Гаюї. У Фінляндії це другий тиждень листопада, в Чехії – 15 листопада.

В Україні День білої тростини мало відомий, хоча незрячим ще треба багато чого зробити для зміни суспільної свідомості і створення позитивного образу сліпої людини, особливо у свідомості працедавців та чиновників з владних структур. Існує також чимало проблем і потреб, про які належить постійно нагадувати суспільству.

 

Cтворено перший всеукраїнський суспільний голосовий чат “Світоч”

Що Ви скажете відносно пропозиції випити по келиху пива з Вашим другом з Праги, або скуштувати по феліжанці кави з подругою, що проживає у Львові. Вважаєте,  що для цього необхідно їхати до Праги, чи Львову. Зовсім ні.

На допомогу Вам Київською міською організацією УТОС створено перший всеукраїнський суспільний голосовий чат “Світоч”.

І тому тепер Ви маєте змогу пошушукатись з подругою, прийняти участь в різних тренінгах, семінарах, зустрічах, тощо, отримати консультацію спеціаліста з багатьох напрямів, послухати цікавий концерт, а то й взяти в ньому участь, створити та  втілити в життя свій власний творчий проект, обговорити книгу чи політичну подію, перевірити свій iq і ще багато цікавого і корисного. І це все милою українською мовою, сидячи вдома на дивані, або, навпаки, знаходячись в дорозі, або на природі.

Що для цього потрібно? Все дуже просто.

Будь-який гаджет, в якому є щось схоже на Windows, андроід, або IOS, встановлений застосунок Teamtalk і реєстрація в голосовому чаті “Світоч”.

Насамкінець головне – бажання і можливість спілкуватись, допомагати, ділитись досвідом і талантом.

Якщо Ви уважно прочитали це оголошення і зрозуміли, що воно саме для Вас, отримуйте наступну інформацію:

Для реєстрації у чаті потрібно надіслати листа з темою “реєстрація” за адресою: vc.svitoch@gmail.com

В цьому листі  слід вказати кирилицею Ваше прізвище та ім’я, які саме будуть Вашим логіном для авторизації на порталі, а також назву населеного пункту, в якому Ви проживаєте.

Ще необхідна Ваша постійна електронна адреса, на яку буде зареєстрований Ваш обліковий запис, Ваш контактний номер телефону за бажанням.

У разі необхідності вкажіть чи потрібен Вам вже налаштований з прописаними обліковими даними застосунок Teamtalk.

Після отримання запиту ми надішлемо Вам ваші логін та пароль, а також налаштовану програму в разі потреби.

У випадку виникнення технічних або організаційних проблем,  Ви можете писати на вищевказану адресу.

Уніфікований застосунок Teamtalk Ви можете завантажити за посиланнями:

https://drive.google.com/open?id=1YKOG4vZtA35nRGXGSFJB1usajlmyfTfs&authuser=orv5566%40gmail.com&usp=drive_fs

З правилами перебування в голосовому чаті “Світоч” можна ознайомитись за посиланням:

http://kmoutos.org.ua/document/Chat_rules_Svitoch.doc

Необхідну Вам довідкову або технічну інформацію  можна отримати також за телефонами:  067 412-55-66, або 063 167-98-51.

Примітка:

Громадян Росії та Білорусі просимо не турбуватись. Ваша реєстрація в голосовому чаті “Світоч” неможлива через агресію та війну, що веде Російська Федерація  проти України.

До участі в чаті не допускаються  також особи, що підтримують або схвалюють цю агресію.

З повагою, рада адміністраторів голосового чату “Світоч”.

Київська ТПО №1 УТОС провела захід до 90-річчя УТОС

Київська територіальна первинна організація №1 Українського товариства сліпих 18.07.2023 р. провела в Будинку культури ім. Я. П. Батюка Київського УВП №1 УТОС захід з нагоди відзначення 90-річчя з дня заснування Українського товариства сліпих.

На заході були присутні голова Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Садовой Сергій Миколайович, начальниця Управління соціального захисту населення Голосіївської РДА Ахмадова Наталія Олексіївна та представники благодійних організацій. Найактивніші члени Київської ТПО №1 УТОС були нагороджені грамотами Голови Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та подяками Київської ТПО №1 УТОС. Колективом Фастівського аматорського драматичного театру було спеціально розроблено та показано програму літературних виступів на актуальні теми, особливо в умовах воєнного стану. А після заходу всі присутні мали змогу пригоститись смаколиками від правління організації.

Фотографії з заходу

Фотографії з заходу

Фотографії з заходу

Фотографії з заходу

Київська ТПО №1 УТОС щиро дякує гостям за привітання та побажання успішної роботи УТОС, а також висловлює глибоку вдячність за надану благодійну допомогу членам нашої організації.

Голова правління Київської ТПО №1 УТОС Валентина КОНИК

У Києві пройшли урочистості з нагоди 90-річчя УТОС

8 червня 2023 року у клубі Київського УВП №2 УТОС відбулись урочистості з нагоди 90-річчя Українського товариства сліпих.

В заході взяли участь Уповноважена Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю Леся Петрівська, Голова Постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров’я та соціальної політики Марина Порошенко, Заступник голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Анатолій Невмержицький, голова Ради Київської міської профспілки працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг Віктор Сурмак, голова Координаційної ради громадських організацій міста Києва Василь Назаренко та інші.

Також в заходах прийняли участь голова ЦП УТОС Владислав Більчич, заступник голови ЦП УТОС Михайло Новосецький, голова Київської міської організації УТОС Віктор Романюк, члени правління і ревізійної комісії Київської міської організації УТОС, активісти УТОС і інші запрошені.

Уповноважена Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю Леся Петрівська привітала присутніх з 90-ряччям УТОС і вручила подяки і почесні грамоти Київського міського голови Віталія Кличка активним членам організації.

Виступ Лесі Петрівської

Заступник голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації  Анатолій Невмержицький виступив із вітальним словом і за дорученням голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Наталії Кондрашової вручив подяку Київській міській організації Українського товариства сліпих.

Виступ Анатолія Невмержицького

Голова Ради Київської міської профспілки працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг Віктор Сурмак також піч час вітального слова вручив деяким активістам грамоти і матеріальну допомогу до них.

Голова Постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров’я та соціальної політики Марина Порошенко також привітала присутніх з 90-ряччям УТОС і пообіцяла й надалі сприяти створенню безбар’єрного середовища у Києві.

Виступ Марини Порошенко