(044) 234-05-92 admin@kmoutos.org.ua

ФЛЕШМОБ З ТРОСТИНОЮ

0 Comments

#флешмоб
#незрячі
це правда що – 
#тростина_ключ_до_не­залежності
Вже понад 10 років, як я з цим “ключем” відкриваю все нові й нові “двері” перед собою!
Не пам’ятаю вже, де була видана мені перша тростина, чи в соцзахисті, чи в реабілітаційному центрі, але дуже добре пам’ятаю своє прагнення до самостійності і своє по-справжньому перше добирання з тростиною!

З початку перебування в Київському реабілітаційному центрі, де багато часу приділялося орієнтуванню з хорошим викладачем – реабілітологом, якому я безмежно вдячна за надані тоді знання – Гошовський Василь Ігорович!
Після повернення додому, були якісь мінімальні спроби ходити в магазин, який знаходиться в сусідньому дворі, але то якось виглядало не серйозно… Почала носити тростину в сумочці, чомусь це придавало якоїсь впевненості…
В 19 років влаштувалась на роботу на підприємство УТОС, переїхала з маленького містечка до обласного… І тут почалось!… В день переїзду, батьків запевнили, що я сама добиратись з гуртожитка до роботи не буду. Перший час так і було, але через кілька тижнів, якось так сталося, що люди пішли у відпустку, трохи роз’їхались, бо саме літо в розгарі, а ті, хто лишився, то я з ними не була знайома, то час не співпадав, кому в який на роботу…Тобто, я ще попереднього дня знала, що – завтра я добираюсь на роботу і з роботи сама! (але мамі нічого не сказала). адреналін зашкалював, різні емоції – цікаво, стрьомно, справлюсь чи ні?! і таки вийшло!!!!!! Неможливо передати ті емоції, які переповнювали мене після повернення до гуртожитка! Це таке – вау! Я це зробила! Я змогла! Сама! Стала на крочок самостійніша…
Так потрошку почала сама виходити то в найближчий супермаркет, то на роботу. Коли кудись далі потрібно було – то ходила з друзями, які мали залишок зору, але мене постійно приємно вражало – як незрячі ходять самі на базар, в поліклініку тощо! Пройшли роки, я вже й сама ходжу на базар, в поліклініку чі ще в якісь установи і це все тому, що маю цей чарівний ключ до незалежності! І вже не ношу його в сумочці, бо в будь-яку секунду можуть трапитись на-шляху двері, які негайно треба буде відчинити!
А якщо серйозно, навіть йдучи з супроводом, тростина мені допомагає відчувати, наприклад, висоту сходів, додає впевненості, бо я не мацаю ногою край бордюра, чи захід в маршрутку, а сміливіше і впевненіше рухаюсь.

Катерина Халецька

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *