(044) 234-05-92 admin@kmoutos.org.ua

Боротьба за право вільного проходу

0 Comments

Товариство сліпих  потребує постійної роботи з покращення інфраструктури міста. Нам потрібно направляти роботу своїх групоргів, членів УТОС, активістів на те, щоб вони постійно мали на увазі – помічали ті місця, які заважають вільно і безпечно пересувались по місту людям з вадами зору. Таких місць в Києві незліченна кількість. Близько трьох тисяч осіб з вадами зору, які мешкають в нашій столиці, потребують постійної допомоги в здоланні перешкод і бар’єрів,  що постійно  з’являються  на шляхах, якими ми, незрячі, щоденно користуємось.Це наші шляхи до роботи, поліклініки, аптеки, магазину, майстерні, базару, органів влади, тощо.

Ми, незрячі, як правило запам”ятовуємо шлях (тротуар) і він повинен бути безпечними  і вільним, але це дуже часто не так. Шлях, якими ти ходив багато місяців підряд і який ти вивчив на зубок –  знаєш кожну ямку, кожний горбок,  і сміливо йдеш і, ось тут, на цьому шляху  раптом: з’явилась яма, щось прокладають або  поставили автомобіль, або  виставили рекламний щит (триногу) , або будь-що інше, через що можна вдаритись, розбити обличчя, або просто впасти в яму. І що тут кому ти скажеш? Кому пожалієшся, коли впав, в тебе пошкодивсяодяг, взуття, чи ти розбив лице. Скільки разів ми попадаємо в травматологію і що, комусь це цікаво?

На засіданні міського Комітету доступності я неодноразово зачіпав питання вільного, безпечного проходу незрячими особами шляху, яким вони щоденно користуються. Але навіть ті шляхи, які для нас прокладають, деякі бездушні , «сліпі» люди  роблять  недоступними або навіть ризикованими. Копають ями і їх не огороджують, ставлять автомобілі, палатки, торгові точки і ми постійно з цим боремось.      

Ось багаторазова проблема такого шляху: від метро «Кловська» до Центральної бібліотеки УТОС проклали тактильну доріжку. Щоденно по ній ходить різна кількість незрячих людей , але вони часто натикаються на автомобілі чи тимчасові торгові лотки, де щось продають. І потрібно просити, щоб доріжку звільнили, а тобі, як правило, досить грубо відповідають.  Ось таке наше щоденне життя в нашому місті Києві. Фото додається.

М. Новосецький

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *